Ірина Кудренко — жінка, яка ділиться історією багатьох українців, які змушені були залишити свої домівки через війну. Вона відпрацювала багато років в дитячому садку як вихователька та завжди любила дітей та свою професію.

Ірина прибула до Червонограда з рідного міста Бахмут, яке стало жертвою воєнних дій. Разом із донькою Катею, її чоловіком та сином вони шукали безпеки та нового початку. Їхній шлях пролягав через кілька міст України, але вони зупинилися в Червонограді.

Сьогодні вони проживають тут близько року, будують нове життя. Ірина розповідає, що хоча вона не має можливості повернутися до свого рідного міста, вона знайшла тут друзів та має підтримку у новій спільноті.

Жінка розповіла нам про своє рідне місто Бахмут та його багатовікову історію. Це місто має свої коріння та багато цікавих подробиць. Перша згадка датується 1571 роком, коли на місці давнього займища українців було створено пункт «сторожу Бахмутську». Проте, як пише Вікіпедія ця версія про походження Бахмута аргументовано піддали критиці, оскільки всі сторожі згідно з «Розписом сторож» розташовувалися на лівому боці Сіверського Донця.

Ірина наголосила, що мовний бар'єр може бути викликом для спілкування між східними та західними регіонами України, але є багато інших речей, які об'єднують. Наголосила на тому, що важливо дбати про свою історію та культурні цінності.

На завершення нашої короткої розмови переселенка пані Ірина побажала нашим військовим сили та витримки, міцного здоров’я та усім нам мирного неба.