Чотири роки повномасштабної війни.
Дванадцять років війни для молоді та дітей на сході України.

Є діти, які не пам’ятають життя без війни. Є підлітки, чиє дорослішання припало на сирени, переміщення, втрати й постійну невизначеність.
За ці роки війна змінила не лише міста — вона змінила дитинство. Змінила те, як молоді люди дивляться на майбутнє. Відібрала відчуття стабільності та безпеки.
Ми почали працювати тоді, коли потреба стала критичною. Спочатку це була гуманітарна допомога — робота «тут і зараз».

Згодом стало очевидно: окрім базових речей, внутрішньо переміщеним людям потрібна спільнота для відновлення, розвитку й відчуття, що там, де вони є, їх чекають і цінують.
Ми не можемо зупинити війну. Але можемо бути поруч. Можемо підтримувати й допомагати молоді зростати.

Пам’ятаємо, чому почали.
Працюємо, бо потреба не зникла.

Ми вдячні Збройним Силам України та всім, хто щодня тримає оборону країни.

Вдячні волонтерам, які працюють безупинно.

Все буде Україна.